Тростян - Художні твори Гуцульщини,Хата коло канатки
Четвер, 08.12.2016, 19:10
Головна | Реєстрація | Вхід
» Меню сайту

» Категорії розділу
Цікаво [267]
Зображення [72]

» Наше опитування
Чого потрібно більше на сайті?
Всього відповідей: 271

» Зв'язок

483133036
Відпочинок в Карпатах best_trostian@ukr.net


» Виправлення помилок

Побачив помилку? Виділи її та нажми Ctrl+Enter. Система Orphus


Художні твори Гуцульщини
 



Знаменитою подiєю в культурному життi Гуцульщини другої половини XIX-початку XX ст. було те, що в Богородчанах, в мiсцевiй церквi, зберiгався з кiнця XVIII ст. славнозвiсний iконостас iз Скиту Манявського визначна пам'ятка образотворчого мистецтва. Цей iконостас був намальований у 1698 i 1705 роках у Скитi групою майстрiв-живописцiв, яких очолював Йов Конзелевич (1667-1740). Видатна високохудожня пам'ятка, яка сьогоднi зберiгається у Львiвському музеї українського мистецтва пiд назвою Богородчанського iконостасу, не випадково привертала пильну увагу мистецтвознавцiв, оскiльки своїм мистецьким виконанням вона вирiзняється з-помiж тогочасних галицьких iконостасiв.

Чому цей високохудожнiй твiр названо Богородчанським iконостасом? Iсторiя появи назви така. Пiсля лiквiдацiї Скиту Манявського (8 вересня 1785 року) його майно було розпродано й вивезено. Богородчанська громада в час розпродажу монастирського майна купила iконостас iз скитської церкви Воздвиження за 60 злотих, перевезла в Богородчани i помiстила в мiсцевiй церквi. Живописний шедевр високої мистецької вартостi зберiгався тут з 1785 по 1813 рiк, тобто 172 роки. Таким чином гуцули врятували цю безцiнну пам'ятку, в той час коли iншi речi Скиту так i пропали безслiдно.

По одному або по два образи знаходилися в сусiднiх церквах, як, наприклад, в Монастирчанах, Марковi, Солотвинi. До католицького костьолу в Солотвинi перевезено один Скитський дзвiн. Сама церква Воздвиження з Скиту перевезена була в Надвiрну, а надгробна плита засновника обителi Йова Княгиницького та iгумена Теодозiя передана до церкви в Марковi, звiдки тiльки недавно передано в iсторико-архiтектурний музей в Манявi, де вона виставлена в постiйнiй експозицiї музею.

В 1913 роцi Богородчанський iконостас було вислано у Вiдень на реставрацiю, а тим часом церква в Богородчанах згорiла в перiод першої iмперiалiстичної вiйни. На щастя, iконостас зберiгся i був перевезений у Львiвський музей українського мистецтва.

В другiй половинi XIX-на початку XX ст. розвиток художньої культури на захiдноукраїнських землях в значнiй мiрi гальмувався соцiально-економiчним становищем. Перебуваючи пiд пануванням Австро-Угорщини, вони переносили важкий гнiт в умовах розвитку капiталiзму.

Гуцульщина своєю неповторною гiрською екзотикою, своєрiдним побутом притягала увагу багатьох художникiв. В цей час з'являється багато образотворчих робiт з гуцульської тематики. Цей новий перiод був часом формування мiсцевої школи реалiстичного малярства. яка набула виразних нацiональних рис i демократичного характеру. Провiднi i передовi тогочаснi художники К. Устиянович, Т. Копистинський, М. Iвасюк, I. Труш, Я. Потрак, О. Новакiвський, О. Кульчицька та iншi митцi почали широко вiдображати в своїх творах побут рiдного народу, природу i, зокрема, територiї Гуцульщини.

Серед талановитих художникiв реалiстiв, якi вiдображали в своїх творах гуцулiв, був визначний галицький живописець, письменник i громадський дiяч Корнило Устиянович (1839-1903) автор перших у захiдноукраїнському живописi iсторичних полотен та жанрових картин. Його вiдомi картини "Гуцул", "Гуцульська пара" (1891 р.) вперше заговорили про гуцулiв в живописному планi. Незважаючи на певну поетизацiю побуту, цi твори в мистецтвi Галичини пiднiмали теми селянського життя.

Вiдомий український художник Т. Д. Копистинський (1844-1916) талановитий портретист, автор побутових та iсторичних картин i активний iлюстратор, деякi твори присвятив Гуцульщинi. Намальована ним картина "Гуцул" нарiвнi з iншими творами експонувалася на виставках польського Товариства приятелiв красних мистецтв в 70-80-х роках. У 80-х роках живописець малює ряд картин i своєрiдних жанрових портретiв, серед яких увагу привертають "Гуцул" (1884), "Гуцулка" (1884) портрети, сповненi романтики, що вiдображають уявнi образи гуцульського ватажка опришкiв Олекси Довбуша та його коханої Дзвiнки, моделями яких був сам художник та його жiнка86. Портрети експонувалися на виставцi Приятелiв красних мистецтв у Львовi у 1884-1885 роках, а пiзнiше, в 1900 роцi, на другiй виставцi Товариства для розвою руської штуки (у Львовi, 1898 р.) i отримали схвальну оцiнку в Лiтературно-науковому вiснику та двотижневику "Iрiс". Дослiдники зауважують, що К. Устиянович малював свого "Гуцула" на святковий манiр, що пiдкреслювало дещо умовний колорит його творiв. Це стосується i його твору "Гуцулка бiля джерела". За цими картинами важко прочитати нелегку долю верховинця. Копистинський же показує в картинах жорстоку дiйснiсть життя гуцулiв.

Значно бiльше вiдображав у своїх творах Я. В. Петрак (1878-1916) живописець i графiк. Вже той факт, що вiн тричi виїжджав на Гуцульщину, де спецiально вивчав життя верховинцiв, говорить про зацiкавленiсть художника цим краєм. Частi поїздки з батьком у гiрськi села дали багатий матерiал для акварелей, якi вже тодi користувалися успiхом серед любителiв мистецтва. Особливо гарно намалював художник портрети гуцулiв, як, наприклад, "Портрет гуцулки в червонiй хустцi". Дiвчина рукою заслоняє очi вiд яскравих променiв сонця i дивиться кудись вдалечiнь, немов виглядає когось. Яскраво передане гуцульське вбрання, що надає творовi надзвичайної мальовничостi. У такому ж планi виконанi роботи "Гуцулка" та iншi. Особливий iнтерес викликає портрет "Гуцул, що набиває люльку", в якому художник створив узагальнений образ "гiрського орла" господаря карпатської верховини. Мiцнi руки, що набивають люльку, примруженiсть, гострий погляд очей свiдчать про вольовий характер людини, в якої, незважаючи на похилий вiк, ще багато сил та енергiї.

У 1903 роцi художник вдруге їде на Гуцульщину, де працює над рядом картин з народного життя, робить багато зарисовок i малюнкiв. Саме на Гуцульщинi малює вiн ряд цiкавих iлюстрацiй до журналу "Зоря", який виходив тодi в Коломиї. Перебування на Гуцульщинi i знайомство з багатющою народною творчiстю про Олексу Довбуша надихнуло Я. Петрака на оригiнальну картину "Снiжна заметiль", де художник показує Довбуша, який в хуртовину, наперекiр вiтрам, снiжнiй заметiлi пробивається у Чорногору, щоб зiбрати опришкiв для боротьби з панами. Це нелегко, вiтри гнобителiв стають на перешкодi, i художник символiчно показує це важке випробування.

В третiй раз Я. Петрак приїхав на Гуцульщину в 1909 роцi, де перебував з невеликими перервами до 1913 року. Тут вiн продовжує малювати портрети простих гуцулiв, виконує серiю робiт, присвячених народним звичаям. Саме в цей час створенi його талановитi твори "Гуцул", "Голова старика" i цiкавий портрет "Старий гуцул". Композицiю портрету художник будує в квадратному форматi.

У гуцула штучне обличчя, але вiн повний суворої рiшучостi, волевої зiбраностi. Про широту дiапазону Петрака-портретиста свiдчить портрет "Гуцул з люлькою". Тут, як i в iнших портретах, художник показує духовну красу простої людини.

Художник розписав кiлька церков на Гуцульщинi в селах Розтоки, Iльче, Верховина. На виставцi домашнього промислу в Коломиї в 1902 роцi серед рiзних видiв народної творчостi гуцулiв Петрак, який жив тодi там, виставив картини з гуцульської тематики: "Вечеря", "Писанки", "Портрет гуцула", "Жаб'ївськi гуцули", портрети гуцулок та iншi картини, з якими громадськiсть Коломийщини змогла познайомитись.

Гуцульська тематика була вiдображена в творчостi одного з найвидатнiших галицьких художникiв кiнця XIX-початку XX ст., чудового пейзажиста-лiрика, майстра портрету i побутового жанру Iвана Труша (1869-1941). Гуцульський художник присвячує жанровi картини, де на тлi природи логiчно i гармонiйно пов'язує в один цiлiсний образ гуцулiв i їх життя: "Весна на Гуцульщинi", "Гуцулка з дитиною", "Трембiтарi".

Цiкавим майстром живопису того часу був i М. Сосенко, який виявляв великий iнтерес до життя i побуту гуцулiв. В картинах "Трембiтарi" (1914), "Гуцульська пара в танку", "Музиканти" художник пiдкреслює своєрiднiсть i мальовничiсть гуцульського побуту. Яснi, теплi, дещо приглушенi рожевi й рожево-жовтi тони гармонiйно поєднуються з нiжними фiолетово-синiми кольорами.

Деякий час в Галичинi працював художник I. Северин уродженець Полтавщини. Закiнчивши Академiю в 1907р., цей майстер пензля захопився народним побутом i природою Карпат, талановито намалював жанровi сцени з життя гуцулiв i краєвиди, наприклад, "Гуцулка" (Дiвчина з Довгопiлля).

Свою високу мистецьку творчiсть на початку XX ст. показала Олена Кульчицька (1877-1967), рiзнопланова талановита художниця, живописець i графiк, народний художник України. Серед перших художнiх творiв з тематики Гуцульщини були "Косiв з батькiвського вiкна" (1907 р.), "Косiв. Доми над рiчкою" (1908 р.). З графiчних робiт молодої художницi довоєнних лiт на увагу заслуговує "Пастушок" (Молодий гуцул) (кольоровий лiнорит, 1906), побутова картина "Ярмарок в Косовi" (1913 р.).

Популяризацiя образотворчих творiв з тематики гуцульського краю проходила на постiйних виставках робiт рiзних художникiв в Коломиї, Станiславi, Тернополi, Львовi, Краковi та в iнших захiдноукраїнських мiстах. Крiм цього, картини цi експонувались за кордоном. У 1898 роцi Iван Труш разом з iншими ентузiастами мистецької справи засновує "Товариство для розвою руської штуки". На виставках, органiзованих Товариством, експонувалось багато творiв з гуцульської тематики. Товариство ставило за мету об'єднати українських художникiв i популяризувати українське мистецтво. Дiяльнiсть цього Товариства, зокрема, художнi виставки, якi воно влаштовувало (1898-1900), сприяла пожвавленню мистецького життя на захiдних землях України.

автор матеріалу: Володимир Грабовецький


» Форма входу

» Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

» Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

» Друзі сайту